Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Педагогіка» https://pedvisnyk.knu.ua/index.php/pedagogy Київський національний університет імені Тараса Шевченка uk-UA Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Педагогіка» 2518-1378 ЕМОЦІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ВИКЛАДАЧА ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ https://pedvisnyk.knu.ua/index.php/pedagogy/article/view/379 <p><strong>В с т у п . <em>Розглядаються питання розвитку та підтримки емоційної компетентності викладача закладу вищої освіти в умовах воєнного стану. Подано перелік проблем у сфері вищої освіти, що виникли в період воєнного стану, описано законодавчі документи щодо підтримки закладів вищої освіти в період воєнного часу.</em></strong></p> <p><strong><em>Зазначається, що перш ніж викладач зможе надати психологічну допомогу одному зі своїх студентів, він повинен навчитися допомагати собі сам.</em></strong></p> <p><strong><em>Акцентовано увагу на умовах воєнного стану, у якому перебуває Україна з 2022 р. дотепер, відповідно вища освіта стикається з реаліями, у яких кожен викладач має бути компетентним не лише у своїй сфері, а й у наданні різних видів допомоги студентам, зокре- ма першої медичної допомоги та психологічної підтримки. В умовах воєнного стану педагог має стати ще й емоційно компетентним.</em></strong></p> <p><strong><em>У діяльності сучасного педагога та психолога професійно значущою інтегральною якістю є "емоційна компетентність", яка допомагає йому здійснювати ефективну міжособистісну взаємодію, спілкування, особистісний розвиток і збереження здоров'я. Це допоможе як самому педагогу, так і його професійній діяльності.</em></strong></p> <p><strong><em>Окреслено вимоги до викладачів і їхні необхідні навички в наданні освітніх послуг в очній, дистанційній і змішаній формах навчання. Проаналізовано новітні дослідження проблеми емоційної компетентності вчителя в умовах воєнного стану. Обґрунтовано необхід- ність володіння педагогами цією компетенцією відповідно до сучасних умов, зокрема, продовження пандемії та повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України.</em></strong></p> <p><strong>Р е з у л ь т а т и . <em>Описано структурні компоненти емоційної компетентності викладача закладу вищої освіти в умовах воєнного стану. Вони включають мотиваційний, когнітивний, діяльнісний і особистісний компоненти.</em></strong></p> <p><strong>В и с н о в к и . <em>Кожна складова емоційної компетентності викладача закладу вищої освіти виявляється в умовах воєнного стану.</em></strong></p> Інна ВОЙЦІХ Ольга Польовик Авторське право (c) 2024 Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Педагогіка» 2024-04-01 2024-04-01 2 18 10.17721/2415-3699.2023.18.01 ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ МОДЕЛІ РОЗВИТКУ КРЕАТИВНОСТІ ВИКЛАДАЧА В ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ ОСВІТИ https://pedvisnyk.knu.ua/index.php/pedagogy/article/view/381 <p><strong>В с т у п . <em>Присвячена проблемам педагогічної творчості викладача як складової його професійної діяльності. Розглянуто понят- тя педагогічної творчості, проаналізовано рівні педагогічної творчості й умови професійного його становлення.</em></strong></p> <p><strong><em>Окреслено ознаки педагогічної творчості, зокрема такі: новаторство, оригінальність, нестандартність процесу й результату педагогічної діяльності, вихід за межі загальновідомого в педагогічній науці та практиці. Визначено важливу передумову розвитку творчої особистості майбутнього вчителя це – особистісний і професійний вплив викладачів університету. Важливим є викорис- тання викладачами інтерактивних педагогічних технологій – таких, що синтезують досягнення педагогічної науки і практики. Зокре- ма: діяльнісно-орієнтовані (проєктні технології), особистісно-орієнтовані (діалогічні, тренінгові), когнітивно-орієнтовані тощо. Педагогічна творчість – це оригінальний і високоефективний підхід педагога до розв'язання навчально-виховних завдань, що збагачує теорію і практику навчання та виховання. Це завжди пошук і знаходження нового. Педагогічна творчість – це створення передового педагогічного досвіду, нововведення, яке суттєво змінює погляди на педагогічні явища та пов'язане з творчими досягненнями вчите- ля, високим рівнем майстерності, педагогічним мистецтвом.</em></strong></p> <p><strong><em>Високий рівень творчої компетентності викладача вищої освіти є невід'ємною, базовою складовою виховання сучасного фахівця, основою його успішної професійної діяльності і, як наслідок, високої якості навчального процесу та інноваційної діяльності.</em></strong></p> <p><strong><em>Мета статті – розглянути сутність поняття "педагогічна творчість" і визначити роль педагогічної творчості у процесі про- фесійної підготовки майбутніх викладачів.</em></strong></p> <p><strong>Р е з у л ь т а т и . <em>Творчість є формою розвитку; лише творчі особистості здатні забезпечити інноваційне навчання. Саме ком- петентність педагога володіти творчою компетентністю є запорукою успішної професійної самореалізації.</em></strong></p> <p><strong>В и с н о в к и . <em>Аналіз професійних завдань викладача, а також вимог, які висуває до нього суспільство, показує, що фасилітативна компетенція входить у структуру професійної компетентності педагога й дозволяє розв'язувати ключові професійні завдання.</em></strong></p> Наталія Головко Авторське право (c) 2024 Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Педагогіка» 2024-04-01 2024-04-01 2 18 10.17721/2415-3699.2023.18.02 МОДЕЛІ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ'ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У ВИЩІЙ ПЕДАГОГІЧНІЙ ОСВІТІ https://pedvisnyk.knu.ua/index.php/pedagogy/article/view/382 <p><strong>В с т у п . <em>Присвячена проблемі формування здоров'язбережувальної компетентності у студентів закладів вищої педагогічної освіти. У контексті сучасних викликів – соціальної напруги, пандемій, екологічних криз і психоемоційного стресу – здоров'я, як фізичне, так і психоемоційне, стає найважливішим аспектом професійної підготовки.</em></strong></p> <p><strong><em>Розглянуто модель формування здоров'язбережувальної компетентності, яка включає теоретичний, змістовий, організаційний і процесуальний блоки. Теоретичний блок базується на педагогічно-центричному й контекстуальному підходах, що дозволяє поглиб- лено аналізувати потреби та здібності студентів. Змістовий блок включає аксіологічний, гносеологічний і праксеологічний компоне- нти, які спрямовані на розвиток ціннісних орієнтацій, знань і практичних навичок. В організаційно-процесуальному блоці розглядаються етапи формування компетентності: діагностичний, базовий і рефлексивно-аналітичний, які забезпечують системний підхід до навчального процесу. Мета і завдання. Мета дослідження – розробити модель формування здоров'язбережувальної компете- нтності здобувачів вищої педагогічної освіти.</em></strong></p> <p><strong>Р е з у л ь т а т и . <em>Ця модель може слугувати як практичним інструментом для викладачів вищих навчальних закладів, так і осно- вою для подальших досліджень. Він спрямований на підготовку майбутніх викладачів, які не лише передаватимуть знання, а й розви- ватимуть у студентів навички самозбереження та відповідального ставлення до свого здоров'я, що є важливою складовою сучасної педагогічної науки.</em></strong></p> <p><strong>В и с н о в к и . <em>Одним із основних аспектів, що потребує уваги в цьому контексті, є розробка методичних засад оцінки ефектив- ності моделей формування здоров'язбережувальних компетентностей. Варто зазначити, що традиційні методи оцінювання навча- льних досягнень: заліки та іспити, часто не враховують компетентності, пов'язані зі здоров'ям. Це, зі свого боку, призводить до неефективності освітнього процесу з погляду підготовки студентів до реальних життєвих викликів, зокрема збереження власного здоров'я в умовах стресу, екстремальних ситуацій та інших факторів ризику.</em></strong></p> Юрій Дащенко Авторське право (c) 2024 Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Педагогіка» 2024-04-01 2024-04-01 2 18 10.17721/2415-3699.2023.18.03 МОДЕРНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ В КОНТЕКСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ АВТОНОМІЇ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ https://pedvisnyk.knu.ua/index.php/pedagogy/article/view/383 <p><strong>Вступ</strong> <strong>. <em>Розглянуто сутність автономії закладів вищої освіти, проведено огляд та аналіз проблем, що накопичилися у вітчизня- ній системі вищої освіти. Подолання цих проблем дало позитивні результати, надано певні рекомендації щодо формування універси- тетської автономії як засобу розв'язання системних проблем вітчизняної вищої освіти.</em></strong></p> <p><strong><em>Здійснено огляд та аналіз проблем, що накопичилися у вітчизняній системі вищої освіти. Зазначається, що ці проблеми можна по- долати шляхом модернізації вищої освіти в напрямі автономізації. Наголошується, що позитивних результатів можна досягти шля- хом забезпечення більшої свободи в управлінні університетом, впровадження принципів прозорості, відкритості та соціальної відповідальності.</em></strong></p> <p><strong><em>Мета статті – дослідити стан реалізації автономії у вітчизняних закладах вищої освіти у процесі модернізації системи вищої освіти в Україні.</em></strong></p> <p><strong>Рез</strong> <strong>у л ь тат и . <em>Побудова сучасної системи вищої освіти, здатної конкурувати з глобальними системами, потребує впровадження інноваційних підходів, гнучких програм навчання, сприяння творчості та самореалізації студентів.</em></strong></p> <p><strong><em>До того ж, важливо забезпечити адекватну підтримку та фінансування вищої освіти для забезпечення розвитку якісної інфра- структури, сучасних технологій, наукових досліджень і підтримки талановитих науковців.</em></strong></p> <p><strong>Висновк</strong> <strong>и . <em>Отже, модернізація вищої освіти в Україні в бік автономії – це складний і довготривалий процес, який потребує рете- льного аналізу, планування та залучення всіх зацікавлених сторін. Важливо створити ефективні механізми управління, забезпечити відкритість і прозорість процесів, залучити широку громадськість до діалогу та прийняття рішень.</em></strong></p> Олександр Деркач Авторське право (c) 2024 Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Педагогіка» 2024-04-04 2024-04-04 2 18 10.17721/2415-3699.2023.18.04 ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ НЕФОРМАЛЬНОЇ ОСВІТИ В ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ https://pedvisnyk.knu.ua/index.php/pedagogy/article/view/384 <p><strong>В с т у п <em>. Аналіз останніх публікацій та апробації наукових досліджень на конференціях, симпозіумах, під час дискусій науковців по- казують, що нині змінюються підходи до організації освітнього процесу – спочатку під впливом епідемії COVID-19, а потім російської агресії проти України. Водночас формальна освіта попри все залишається головною повсякденною активністю особистості в ЗВО. Вона базується на сучасних наукових тенденціях і практиках. Отримання освітньої послуги стає більш доступною. Формується інди- відуальна траєкторія освіти, зокрема з використанням технологій дистанційного навчання. Саме організація освітнього процесу з використанням дистанційних технологій стає провідною в умовах військового часу. Окремої уваги заслуговують підходи до його організації з використанням елементів неформальної освіти.</em></strong></p> <p><strong><em>Мета статті полягає в осмисленні місця неформальної освіти в освітньому процесі вищої школи, а завдання – розглянути мож- ливі прикладні аспекти неформальної освіти під час підготовки фахівців у межах освітньо-наукової програми "Освітні, педагогічні технології" спеціальності 011 Освітні, педагогічні науки, зокрема проаналізувати можливості використання елементів неформальної освіти під час побудови й організації вивчення дисципліни "Інноваційні освітні технології", змістове наповнення самостійної роботи студентів. Значної уваги у статті набули пошуки відповіді на запитання – наскільки самостійна робота за такої організації дозво- лить формувати передбачені робочою програмою дисципліни (РПНД) компетентності і програмні результати навчання, що містять- ся в освітній програмі. Для досягнення поставленої мети й розв'язання завдань використано методи: моделювання діяльності студентів, із використанням уже наявного досвіду роботи під час опанування здобувачами змісту навчальних дисциплін та інших освітніх програм: бесіди, опитування, оцінювання виконаних завдань, зворотного зв'язку (анкетування).</em></strong></p> <p><strong>Р е з у л ь т а т и <em>. Під час створення робочої програми курсу й дослідженні можливостей використання елементів неформальної освіти використовувалось поетапне моделювання діяльності магістрантів, під час якого має відбуватися пошук доступних масових відкритих онлайн курсів, які б могли доповнювати зміст навчання, з урахуванням мети й завдань дисципліни, часу самостійної роботи для опанування цих курсів, конкретних результатів, які можуть перевірятися та враховуватися в межах модульно-рейтингової сис- теми оцінювання навчальних досягнень студентів.</em></strong></p> <p><strong>В и с н о в к и <em>. Результати обговорення концепції робочої програми з колегами показали, що запропонована організація самостій- ної роботи студентів із використанням елементів неформальної освіти під час вивчення дисципліни "Інноваційні освітні технології" сприятиме формуванню передбачених освітньо-науковою програмою компетентностей і програмних результатів навчання і конкре- тизує, оптимізує організацію самостійної роботи, як найважливішої складової освітнього процесу на другому рівні вищої освіти.</em></strong></p> <p><strong><em>&nbsp;</em></strong></p> Микола ЖИЛЕНКО Авторське право (c) 2024 Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Педагогіка» 2024-04-04 2024-04-04 2 18 10.17721/2415-3699.2023.18.05 ВИКОРИСТАННЯ ЧАТ-БОТІВ У НАВЧАННІ СТУДЕНТІВ https://pedvisnyk.knu.ua/index.php/pedagogy/article/view/385 <p><strong>В с т у п . <em>Розглядаються аспекти використання чат-ботів в освіті та їхній потенціал для оптимізації роботи викладачів і поліпшення процесу навчання.</em></strong></p> <p><strong><em>Визначено сфери діяльності викладачів, у яких використання чат-ботів для різних цілей дозволить оптимізувати роботу, авто- матизувати повторювані та рутинні завдання: підготовка до занять і розробка методичного забезпечення, оцінювання результатів навчання студентів, забезпечення доступу студентів до освітніх програм. матеріали, спілкування зі студентами, організація власно- го робочого часу.</em></strong></p> <p><strong><em>Подано перелік онлайн-курсів, які допомагають викладачам ефективно використовувати чат-боти у професійній діяльності та самостійно їх розробляти.</em></strong></p> <p><strong><em>Мета і завдання. З'ясовано, що використання чат-ботів може вдосконалити організацію навчального процесу; поліпшити підтримку навчання з використанням дистанційних технологій; підвищення рівня інтерактивності й ігровості навчального процесу; сприяти створенню інклюзивного освітнього середовища та персоналізації навчання; спростити процес адаптації абітурієнтів та іноземних студентів; підвищити якість інформування вступників і проведення профорієнтаційної роботи; автоматизувати надання інформаційної, психологічної, правової, соціальної підтримки всім студентам.</em></strong></p> <p><strong>Р е з у л ь т а т и . <em>Загалом використання чат-ботів у навчанні студентів відкриває багато нових можливостей для забезпечення ефективної, доступної та сучасної освіти, яка відповідає вимогам сучасного суспільства й ринку праці. Чат-боти активно викори- стовуються закладами вищої освіти для підвищення інтерактивності навчання, організації онлайн-навчання, підтримки навчання з використанням дистанційних технологій.</em></strong></p> <p><strong>В и с н о в к и . <em>Чат-боти допомагають організувати навчальний процес як викладачам, так і студентам, персоналізувати нав- чання, адаптувати освітнє середовище до потреб і можливостей конкретного користувача.</em></strong></p> Оксана ЖИХОРСЬКА Авторське право (c) 2024 Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Педагогіка» 2024-04-01 2024-04-01 2 18 10.17721/2415-3699.2023.18.06 КИЇВСЬКИЙ СЛАВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ: ДОСЯГНЕННЯ ТА ПОМИЛКИ НА ШЛЯХУ СТАНОВЛЕННЯ https://pedvisnyk.knu.ua/index.php/pedagogy/article/view/386 <p><strong>В с т у п . <em>На прикладі Київського славістичного університету, одного із провідних закладів вищої освіти гуманітарного профілю з вивчення мов, культури та історії слов'янських народів, досліджено місце й роль закладів вищої освіти приватної форми власності у секторі вищої школи освітньої системи України в період з 90-х рр. ХХ ст. – початку ХХІ ст. у напрямі західноєвропейської інтеграції.</em></strong></p> <p><strong><em>Присвячена аналізу висвітлення історії організації, становлення й розвитку закладу вищої освіти державної форми власності Ки- ївського славістичного університету. Розглянуто етапи становлення університету: від установчих зборів засновників ГО "Київський славістичний університет" у листопаді 1992 р. до кінця 2016–2017 рр. (період стабільного розвитку) у Київському славістичному університеті.</em></strong></p> <p><strong><em>Метою і завданнями статті є визначення етапів становлення Київського славістичного університету, а також аналіз досягнень і втрат на шляху його розвитку. Досліджено та проаналізовано законодавчу і правову основу організації вищого навчального закладу приватної форми власності в умовах незалежної України, пріоритетні напрями діяльності, наголошено на розвитку славістики як провідного напряму, освітні послуги університету.</em></strong></p> <p><strong>Р е з у л ь т а т и . <em>Проаналізовано міжнародні зв'язки Київського славістичного університету, які налагоджені для плідної співпраці з університетами Європи, спрогнозовано можливі тенденції подальшого розвитку вищого навчального закладу. Розглядаються до- сягнення та втрати університету на шляху його становлення. Серед помилок – відсутність стратегії розвитку університету та грубі помилки у його управлінні.</em></strong></p> <p><strong>В и с н о в к и . <em>Ключовою й головною умовою збереження вищої освіти в Україні є глибока, комплексна реформа. Це надзвичайно складне завдання.</em></strong></p> Надія Кузьменко Авторське право (c) 2024 Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Педагогіка» 2024-04-01 2024-04-01 2 18 10.17721/2415-3699.2023.18.07 ЗАСТОСУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ РОЗВИВАЛЬНОГО НАВЧАННЯ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ СТУДЕНТІВ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ https://pedvisnyk.knu.ua/index.php/pedagogy/article/view/387 <p><strong>В с т у п . <em>Національна освіта переживає етап критичного і водночас конструктивного переосмислення дійсності, що пов'язане з глибоким перетворенням усіх сфер суспільного життя. Пізнавально-інформаційний підхід до відбору змісту освіти поступається соціально-культурному, а монологічний стиль здійснення викладачем педагогічної взаємодії – розвивальному. Загалом освіта дедалі більше організовується не за принципами засвоєння певних знань, умінь і навичок з основ наук (знаннєва парадигма), а за законами соціально-психологічної взаємодії (особистісно орієнтована парадигма), змістовною основою яких є розвивальний підхід. Тому набуває особливої ваги теорія і практика розвивального навчання.</em></strong></p> <p><strong><em>Мета і завдання. Мета статті – полягає в обґрунтуванні технології розвивального навчання в підготовці майбутніх фахівців у закладах вищої освіти.</em></strong></p> <p><strong><em>Завдання: розкрити сутність технології розвивального навчання, категорій "розвивальне навчання", "технологія розвивального навчання"; визначити організаційно-педагогічні умови розвивального навчання в закладах вищої освіти.</em></strong></p> <p><strong>Р е з у л ь т а т и . <em>Розкрито педагогічну технологію розвивального навчання майбутніх фахівців у ЗВО; обґрунтовано організацій- но-педагогічні умови реалізації розвивального навчання у процесі освітньої діяльності; уточнено зміст категорій "розвиток", "техно- логія розвивального навчання", "розвивальне навчання".</em></strong></p> <p><strong>В и с н о в к и . <em>Технологію розвивального навчання визначено як системний метод планування, здійснення й оцінювання всього процесу навчання у ЗВО. З'ясовано, що за умови розробки й упровадження нових педагогічних технологій у процес професійної підго- товки у ЗВО, студент стає співучасником процесу конструювання нових знань за допомогою їхнього засвоєння, усвідомлення й за- стосування. Розкрито сутність категорії "розвивальне навчання", "розвиток", "технологія розвивального навчання". Технологію розвивального навчання визначено як системний метод планування, здійснення й оцінювання всього процесу навчання у ЗВО.</em></strong></p> <p><strong><em>Обґрунтовано організаційно-педагогічні умови розвитку освітньої діяльності студентів як такі, що можуть визначати перебіг і результативність спеціально організованої роботи з розвитку освітньої діяльності студентів і визначають технологію розвиваль- ного навчання студентів ЗВО.</em></strong></p> Людмила ЛЕВИЦЬКА Авторське право (c) 2024 Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Педагогіка» 2024-04-01 2024-04-01 2 18 10.17721/2415-3699.2023.18.08 ЗДОРОВ'ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНІ ОСВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ В НАВЧАННІ СТУДЕНТІВ: НЕОБХІДНІСТЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ https://pedvisnyk.knu.ua/index.php/pedagogy/article/view/388 <p><strong>В с т у п . <em>Звертається увага науково-педагогічних працівників закладу вищої освіти на проблему усвідомлення ними необхідності ведення здорового способу життя та його популяризації серед студентів вищої освіти. Підкреслено важливість урахування в цьому процесі постійних змін у системі підготовки фахівців, стрімкої інформатизації та технологізації суспільства й доведено, що основою такої діяльності є певна система взаємодії між викладачами та студентами. Названо авторів досліджень із проблеми охорони здоров'я студентів і напрями їхніх розробок. Педагоги спрямовані на формування в молоді життєвих цінностей, результатом яких є вміння "керу- вати" своїм здоров'ям, пам'ятати про складові здоров'я особистості: фізичне, психічне, духовне та соціальне здоров'я. Доведено, що здоров'язбережувальні технології містять у своєму змісті поняття "охорона здоров'я", "зміцнення здоров'я", "здоров'язбереження".</em></strong></p> <p><strong><em>Мета і завдання. Розкрито завдання й основні положення змісту здоров'язбережувальної педагогіки. Обґрунтувати необхідність дослідження проблеми соціального здоров'я студентської молоді.</em></strong></p> <p><strong>Р е з у л ь т а т и . <em>Відзначається необхідність дослідження проблеми соціального здоров'я студентів. Наголошується, що осно- вою здоров'язбережувальних освітніх технологій є групи методів: специфічні й загальнопедагогічні, а в структурі самих методів виділяють певні прийоми як їхні компоненти та окремі етапи реалізації. Уточнено, що основою здоров'язбережувального освітнього процесу є компетентнісний підхід як системний чинник розвитку особистісних якостей студентів. Приділяється увага забезпеченню необхідних санітарно-гігієнічних умов внутрішнього середовища закладу вищої освіти, зокрема: озелененню приміщень, контролю за штучним освітленням і чистотою аудиторій, якістю харчування студентів. Зазначається, що пріоритетною формою збереження та зміцнення здоров'я студентів є фізичне виховання й оздоровлення. Доведено важливість психологічної служби вищого навчально- го закладу, основними завданнями якої є: збереження психічного здоров'я студентів, психологічна діагностика й консультування, ви- бір і застосування корекційних методів, організація самоосвіти, просвітницька та профілактична діяльність. Наголошується, що від того, як організовано управління закладом вищої освіти, залежить також душевний і духовний світ студентів і викладачів, їхнє ба- жання самовдосконалюватися.</em></strong></p> <p><strong>В и с н о в к и . <em>Визначено перспективи подальших наукових досліджень у розв'язанні цієї проблеми.</em></strong></p> Алла МАРУШКЕВИЧ Авторське право (c) 2024 Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Педагогіка» 2024-04-01 2024-04-01 2 18 10.17721/2415-3699.2023.18.09 ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЯК ВАЖЛИВИЙ ЧИННИК ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ https://pedvisnyk.knu.ua/index.php/pedagogy/article/view/389 <p><strong>В с т у п . <em>Розглядаються сучасні вимоги до підготовки та перепідготовки науково-педагогічних і наукових кадрів, а також до ви- щої професійної освіти, якій бракує якісно нового теоретико-методичного забезпечення науково-дослідної діяльності.</em></strong></p> <p><strong><em>Заклади вищої освіти України посідають провідне місце в системі багаторівневої підготовки та перепідготовки наукових і науко- во-педагогічних кадрів. У багатьох із них створені такі наукові центри, як спеціалізовані вчені ради із захисту докторських дисертацій і ради із захисту докторів філософії (PhD), магістратури, аспірантури, докторантури, система додаткової професійної освіти, пере- підготовки та підвищення кваліфікації персоналу.</em></strong></p> <p><strong><em>Знання методології, теорії, технології, методики та організації науково-дослідної діяльності є необхідною основою для аспіран- тів, докторантів, здобувачів наукових ступенів, співробітників наукових підрозділів установ різного профілю, організаторів науково- дослідної діяльності всіх рівнів. Вимоги до професійної підготовки випускників закладів вищої освіти передбачають активне залучен- ня викладачів і студентів до наукових досліджень.</em></strong></p> <p><strong><em>Мета і завдання. Провести теоретичний аналіз стану вітчизняної та зарубіжної науково-дослідної роботи студентів з метою ро- зширення наукових знань про організацію й розвиток педагогічних дослідницьких технологій; на розвиток студентської наукової тво-</em></strong></p> <p>&nbsp;</p> <p><strong><em>&nbsp;</em></strong></p> <p><strong><em>рчості в усіх її формах для оволодіння майбутнім викладачем методологією наукового дослідження, свідомого впровадження в педаго- гічну практику новітніх досягнень науки, техніки і культури.</em></strong></p> <p><strong>Р е з у л ь т а т и . <em>У цьому контексті особливого значення набувають пошук нових технологій, відтворення та розширення науко- вого потенціалу майбутніх викладачів, ефективне застосування, формування й розвиток наукових шкіл, створення максимально сприятливих умов для творчого зростання майбутніх спеціалістів.</em></strong></p> <p><strong>В и с н о в к и . <em>Успішне оволодіння бакалаврами й магістрами навичками науково-дослідної та творчої роботи дозволяє їм віднос- но легко включатися у професійну діяльність, трансформувати наукові знання у сферу практичного застосування. У зв'язку з цим у навчальні плани більшості закладів вищої освіти України включено спеціалізовані навчальні дисципліни з основ науково-дослідницької діяльності та впроваджено елементи наукової творчості у фундаментальні, професійно орієнтовані та спеціальні дисципліни. Це сприяє створенню необхідних умов для інтеграції вищої школи України у світовий освітньо-науковий простір шляхом активізації про- цесів залучення талановитої молоді до наукових досліджень, впровадження досвіду провідних університетів світу як передумови для формування й розвиток особистості вчителя.</em></strong></p> Ольга ПЛАХОТНІК Авторське право (c) 2024 Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Педагогіка» 2024-04-01 2024-04-01 2 18 10.17721/2415-3699.2023.18.10 СУЧАСНІ СТАНДАРТИ ПЕДАГОГІКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ: НАВЧАННЯ ХХІ СТОЛІТТЯ https://pedvisnyk.knu.ua/index.php/pedagogy/article/view/390 <p><strong>В с т у п . <em>Сучасні стандарти педагогіки у вищій освіті віддають пріоритет підходам, орієнтованим на студента, інтеграції тех- нологій, активному навчанню, персоналізованому навчанню, критичному мисленню, співпраці та творчому розв'язанню проблем. Ці навички необхідні студентам, щоб орієнтуватися в більш складному та взаємопов'язаному світі. Замість того, щоб зосереджувати- ся виключно на запам'ятовуванні та зубрінні, педагоги заохочують учнів аналізувати, оцінювати та синтезувати інформацію. Вони надають відкриті можливості для розв'язання проблем, які дозволяють їм мислити критично, підходити до проблем із різних погля- дів і розробляти інноваційні рішення. Завдяки плавній інтеграції технологій у навчальний процес викладачі створюють динамічні й інтерактивні навчальні середовища, які адаптують різні стилі навчання та сприяють розвитку навичок цифрової грамотності.</em></strong></p> <p><strong><em>Мета і завдання. Окреслити тенденцію в сучасній педагогіці, яка охоплює підходи, орієнтовані на студента, які віддають пріори- тет активному та персоналізованому навчанню. Підкреслити ефективність активних методів навчання, таких як групові дискусії, практичні експерименти та проєктне навчання, які заохочують студентів стати активними учасниками свого навчання. Обґрунту- вати, що ці методи сприятимуть глибшому розумінню, навичкам критичного мислення та креативності, коли студенти застосову- ють свої знання в умовах реального світу.</em></strong></p> <p><strong>Р е з у л ь т а т и . <em>Підходи, орієнтовані на студента: активне навчання та персоналізоване викладання, сприяють залученню, кри- тичному мисленню та творчості, надаючи студентам можливість брати на себе відповідальність за свою освіту. Навички співпраці розвиваються через групові проєкти й дискусії, готуючи студентів до життя у глобалізованому суспільстві.</em></strong></p> <p><strong>В и с н о в к и . <em>Сучасні стратегії оцінювання наголошують на гнучкості й адаптивності, використовуючи оцінювання на основі успішності та постійний зворотний зв'язок для оцінювання навчання студентів. Загалом, сучасна педагогіка в середній школі спря- мована на навчання учнів ХХІ-го ст., озброєння їх необхідними навичками для досягнення успіху у світі, що постійно змінюється.</em></strong></p> Ольга ПОЛЯК Авторське право (c) 2024 Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Педагогіка» 2024-04-01 2024-04-01 2 18 10.17721/2415-3699.2023.18.11 ПРОГНОСТИЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ УЧИТЕЛЯ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПРОФЕСІЙНИХ СТАНДАРТІВ В ЕСТОНІЇ ТА УКРАЇНІ https://pedvisnyk.knu.ua/index.php/pedagogy/article/view/391 <p><strong>В с т у п . <em>Наведено результати порівняльного аналізу структури та змісту прогностичної компетентності у професійних стан- дартах учителів України й Естонії. Визначено ключові відмінності професійних стандартів, які можуть позитивно вплинути на ефе- ктивність діяльності вчителя.</em></strong></p> <p><strong><em>Мета і завдання. Аналіз виявив, що український та естонський стандарти мають різні підходи до визначення та концептуалізації прогностичної компетентності. Українські стандарти визначають прогностичну компетентність як здатність прогнозувати роз- виток освітніх процесів і приймати обґрунтовані рішення щодо методів і стратегій навчання. Естонські стандарти, з іншого боку, визначають прогностичну компетентність як здатність передбачати потреби учнів і розробляти навчальний досвід, який відпові- дає цим потребам. Аналіз також виявив, що український та естонський стандарти мають різні акценти щодо змісту прогностичної компетентності. Українські стандарти наголошують на здатності прогнозувати освітні тенденції та відповідно адаптувати ме- тоди навчання. Естонські стандарти, з іншого боку, наголошують на здатності інтегрувати технології у викладання та розробляти навчальну програму, яка відповідає навичкам, потрібним учням ХХІ ст.</em></strong></p> <p><strong>Р е з у л ь т а т и . <em>Виявлення ключових відмінностей в українському й естонському стандартах дає цінну інформацію про те, як підвищити ефективність діяльності вчителя. Визнаючи сильні сторони обох підходів, українські освітяни можуть розвивати свою прогностичну компетентність у спосіб, який позитивно вплине на їхню практику викладання й результати учнів.</em></strong></p> <p><strong>В и с н о в к и . <em>Також описуються способи вдосконалення прогностичної компетентності, зокрема зосередження на технологіч- ному прогресі та підкреслення здатності до адаптації і перспективного мислення. Естонські стандарти підкреслюють важливість прогнозування в контексті технологічної інтеграції й розробки навчальних програм. Цей фокус важливий для України, оскільки країна прагне стати лідером цифрової освіти. Крім того, українські стандарти наголошують на здатності адаптуватися до освітніх тен- денцій, що розвиваються. Цей фокус також важливий для Естонії, оскільки освітній ландшафт країни постійно змінюється. Українські освітяни можуть отримати вигоду від того, як навчитися бути адаптивними та перспективними у своїй педагогічній практиці.</em></strong></p> Євгеній СПІЦИН Вікторія ЛЕЩЕНКО Авторське право (c) 2024 Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Педагогіка» 2024-04-01 2024-04-01 2 18 10.17721/2415-3699.2023.18.12 ПЕДАГОГІЧНІ ІННОВАЦІЇ ПІДГОТОВКИ КАДРІВ У СФЕРІ ОСВІТИ ДЛЯ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН (СПІЛЬНОТ) В УКРАЇНІ ТА КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ https://pedvisnyk.knu.ua/index.php/pedagogy/article/view/392 <p><strong>В с т у п . <em>Досліджено педагогічні інновації в освіті національних меншин (громад) в Україні та країнах Європейського Союзу. На су- часному етапі розвитку України проблема забезпечення належної освіти представників національних меншин набуває особливої акту- альності, оскільки ефективний підхід до цієї проблеми має велике значення для збереження злагоди між різними національностями в багатонаціональному суспільстві. Позитивний досвід впровадження педагогічних інновацій у закладах освіти країн ЄС, орієнтованих на потреби національних меншин, є особливо важливим для її інтеграції в нашій країні.</em></strong></p> <p><strong><em>Мета і завдання. Мета дослідження – проаналізувати педагогічні інновації в освіті національних меншин (громад) в Україні та краї- нах Європейського Союзу.</em></strong></p> <p><strong><em>Для виконання поставленої мети дослідження були поставлені такі завдання: охарактеризувати визначення поняття "інновація" в освітній діяльності; визначити педагогічні технології, які використовуються в інноваційній педагогічній діяльності; розглянути педагогічні інновації в освіті національних меншин в Україні; проаналізувати особливості педагогічних інновацій в освіті національних меншин у країнах ЄС.</em></strong></p> <p><strong>Р е з у л ь т а т и . <em>У контексті освітньої діяльності термін "інновація" використовується в ряді важливих значень. Наведено кла- сифікацію педагогічних технологій, які найчастіше використовуються в освітньому середовищі. Було наголошено, що інноваційна освітня діяльність в Україні здійснюється на трьох рівнях. Спектр технологій, які нині функціонують у закладах освіти, у яких нав- чання ведеться мовою національних меншин, є багатоформатним, що пов'язано із запровадженням нових освітніх стандартів. Аналі- зуючи педагогічні інновації в освіті національних меншин у країнах ЄС, можна назвати деякі особливості таких країн, як Угорщина, Словаччина, Польща, Литва, оскільки їхні погляди на питання освіти національних меншин досить різноманітні.</em></strong></p> <p>&nbsp;</p> <p><strong><em>&nbsp;</em></strong></p> <p><strong>В и с н о в к и . <em>Проаналізовано педагогічні інновації в освіті національних меншин (громад) в Україні та країнах Європейського Союзу. Охарактеризовано визначення терміну "інновація" в освітній діяльності. Визначено також технологічні схеми та педагогічні технології, що використовуються в інноваційній педагогічній діяльності. Розглянуто педагогічні інновації в освіті національних мен- шин в Україні. Проаналізовано особливості педагогічних інновацій в освіті національних меншин у таких країнах ЄС, як Угорщина, Словаччина, Польща, Литва.</em></strong></p> Кирило ТУЛІН Авторське право (c) 2024 Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Педагогіка» 2024-04-02 2024-04-02 2 18 10.17721/2415-3699.2023.18.13